(тексту тощо)

1) виправлення; поліпшення (тексту тощо)

2) усунення помилок (з тексту тощо)

3) відновлення початкового тексту

* * *

1) виправлення, поліпшення ( літературного твору)

2) усунення помилок, різночитань ( з тексту); відновлення первісного тексту

1) кастрація, вихолощування

2) скорочення, вирізування, краяння (тексту тощо)

* * *

1) кастрація; оскоплення; холостіння

2) вихолощування

3) скорочення (книги, тексту); вилучення неприйнятних ( непристойних) місць ( з тексту)

1. n

1) сіпання, смикання; закручування; викручування

2) вивих, звих

3) перекручення, викривлення (тексту тощо); натяжка (у тлумаченні)

4) перен. щемлива туга, серцевий біль (при розлученні)

5) тех. гайковий ключ

2. v

1) сіпати, смикати, рвати, виривати

2) викручувати (тж wrench away), висмикувати

3) закручувати, підтягувати (гайки тощо)

4) мед. вивихнути

5) перекручувати, викривляти (текст тощо); давати натягнуте тлумачення

* * *

1) смикати, рвати

2) мeд. вивихнути

3) перекручувати (зміст, текст); хибно тлумачити ( закон и)

4) приносити душевні муки

1. n

1) кастрат; євнух

2) кастрована тварина; валах; каплун; пулярка

2. v

1) каструвати, холостити; оскопляти

2) скорочувати, урізувати, утинати; вирізати (з тексту тощо)

* * *

1) каструвати; оскопити; холостити

2) вихолощувати

3) урізати, скорочувати ( текст); вирізати ( непристойності з тексту)

1) псування, загнивання, розклад

2) розбещеність, моральний розклад

3) продажність, корупція

4) перекручення (тексту тощо)

* * *

1) псування, гниття

2) розбещеність, моральний розклад

3) продажність, корупція

4) перекручування, спотворення( тексту)

1) вирізування; відрізування

2) видалення; відрізання

3) вилучення, зняття (частини тексту тощо)

4) церк. відлучення

* * *

1) вирізання, відрізання; мeд. висічення, видалення, відрізання; вирізання, виключення, зняття ( частини тексту); бioxiм. ексцизія, видалення ушкодженої ділянки ( з молекули ДНК)

2) цepк. відлучення

1) викреслювати, виключати (з тексту тощо)

2) стирати (гумкою); зіскоблювати

3) знищувати, ліквідувати; стирати з лиця землі

4) усувати (когось)

* * *

1) викреслювати, вилучати, виключати (зі списку, тексту)

2) стирати ( гумкою); зскрібати

3) знищувати, ліквідувати, стирати з лиця землі

4) видаляти, прибирати ( кого-небудь)

1) перевірка, контроль; дослідження

2) звіряння (тексту тощо)

3) підтвердження, визначення правильності (чогось)

4) затвердження, ратифікація

5) юр. засвідчення, посвідчення

6) доведення обґрунтованості (правильності)

7) тех. калібрування, градуювання, еталонування

* * *

1) контроль, здійснення контролю; перевірка; subject to verification який (що) підлягає контролю; natіonal technіcal means of verification національні технічні засоби контролю; to іmpede verification ускладнювати здійснення контролю; перевірка ( вимірювального інструмента); звірення ( тексту)

2) підтвердження; установлення дійсності (чого-н.)

3) твердження, ратифікація

4) юр. засвідчення; посвідчення; підтвердження обґрунтованості, правильності (чого-н.)

5) тех. калібрування, еталонування, тарування; verification fіre військ. контрольний постріл

1) мед. ампутація, відтинання; відокремлення, відсікання

2) відрізання, обрізання, обстригання (гілок)

3) вилучення, усунення (слів з тексту тощо)

* * *

1) мeд. ампутація, відсікання; відокремлення, вичленовування

2) скорочення, урізування

1) розбещення, погіршання, псування

2) розбещеність, зіпсованість

3) патологічна зміна; розклад, розпад

4) спотворення, перекручення (тексту тощо)

* * *

1) розбещення; погіршення, псування

2) розбещеність, зіпсованість

3) патологічна зміна; розкладання, розпад

1. перевірка, контроль; дослідження

2. звіряння (тексту тощо)

3. підтвердження, визначення правильності (чогось)

4. затвердження, ратифікація

5. юр. засвідчення, посвідчення

6. доведення обґрунтованості/ правильності

7. перевірка дотримання угоди; контроль за виконанням угоди

- adequate verification адекватна перевірка

- agreed verification узгодженна перевірка; узгоджений контроль

- appropriate verification procedure відповідна процедура перевірки/ контролю

- national verification teams національні групи контролю (виконання угоди)

- on-site verification перевірка на місці

- sophisticated verification methods сучасні методи перевірки/ контролю виконання/ дотримання угоди

- verification arrangement заходи з перевірки/ контролю (виконання угоди)

- verification methods методи перевірки/ контролю

- verification personnel персонал, який проводить перевірку/ контроль

- verification system система перевірки/ контролю (виконання угоди)

- verification technique методи перевірки/ контролю

- verification of an agreement перевірка/ контроль виконання угоди

- verification of flag перевірка прапора

- verification of the fulfillment of the obligations перевірка виконання зобов'язань

- (adequate) measures of verification (відповідні) заходи з перевірки/ контролю (виконання угоди)

- issue of verification питання перевірки (виконання угоди)

- modalities and extent of verification умови і обсяг/ об'єм перевірки/ контролю (виконання угоди)

- national (technical) means of verification національні (технічні) засоби контролю/ перевірки

- problem of verification проблеми перевірки/ контролю (виконання угоди)

- subject to verification що підлягає перевірці/ дослідженню

- system of verification система перевірки виконання домовленості

- to ensure verification of compliance with the obligations забезпечити контроль за виконанням зобов'язань

- to hinder verification by national technical means перешкоджати перевірці національними технічними засобами

- to impede verification by national technical means перешкоджати перевірці національними технічними засобами

1) сі́пання, сми́кання; скру́чування

2) ви́вих, звих

3) перекру́чення, спотво́рення (істини, тексту тощо)

4) щемли́вий біль, ту́га ( під час розлуки)

5) тех. гайкови́й ключ

1) виверта́ти, вирива́ти (тж. wrench off, wrench away, wrench from, wrench out of)

2) ви́вихнути

3) перекру́чувати, спотво́рювати (факти, істину)

1. текст; редакція

2. оригінал; оригінальний текст

- agreed text узгоджений текст

- approved text одобрений текст

- comprehensive text повний текст

- compromise text компромісний текст

- concise text короткий/ скорочений текст

- corrupt text спотворений текст

- international text міжнародна угода

- original text of the agreement/ treaty etc. автентичний текст угоди/ договору тощо

- principal text основний текст

- revised text виправлений/ переглянутий текст

- watered down text пом'якшений текст, менш різкий текст

- well-balanced text збалансований текст

- adoption of a text прийняття документа/ тексту

- approval of a text прийняття документа/ тексту

- to approve the text одобрити текст (угоди, документа тощо)

- to consolidate two texts звести в одно, об'єднати два тексти

- to discard smth. from the text пропустити/ виключити щось з тексту

- both texts being equally authentic причому обидва тексти мають однакову силу

КОНТЕКСТ - у найширшому значенні - сукупність деяких обставин, від яких залежить значення або сенс будь-якого знака, вислову, тексту, дії. У випадку словесних знаків (будь-яких висловів та текстів) розрізняють лінгвістичний та позалінгвістичний (ситуативний) К. Лінгвістичний К. - це текст, який оточує будь-який вислів (слово, фразу, частину тексту), що впливає на значення даного вислову. Коли говорять, що в даному К. даний вислів має таке-то і таке значення, то мають на увазі ту частину тексту, яка впливає на значення вислову. Позалінгвістичний (ситуативний) К. - це сукупність деяких обставин, від яких залежить значення деякого вислову чи тексту. Сьогодні до цих обставин відносять різного роду неартикульовані передумови, традиції, конвенції, мову тощо Ж. ест, як деякий знак, набуває значення тільки з урахуванням сукупності обставин (ситуації), за яких хтось вказує на щось. Сенс окремих фраз, формулювань, ідей, текстів, як правило, змінюється у зв'язку зі зміною суспільно-історичної ситуації. Живучість текстів залежить від того, наскільки їм притаманний певний сенс, який не вичерпується їхньою "вписаністю" в дану суспільно-історичну ситуацію; одначе актуалізувати текст можна тільки шляхом його "деконтекстуалізації" і наступної його "реконтекстуалізації", тобто такого його перетлумачення, яке дозволяє тексту "працювати" в новій суспільно-історичній ситуації (як цей процес описав Рикер). Роль К. залежить від особливостей даної сфери діяльності. Розв'язання теоретичної проблеми не залежить безпосередньо від ситуативного К. (якщо це розв'язання не стає практичною проблемою для даної особи чи групи осіб): в який би час і в якій би ситуації теоретична проблема не була розв'язана, це оцінюють як досягнення Р. озв'язання практичної проблеми суворо прив'язане до певної практичної ситуації (обмеженої в часі): невчасне розв'язання практичної проблеми часто означає нерозв'язання проблеми взагалі Щ. оправда, різні практичні завдання мають неоднаковий "запас" часу для свого розв'язання: широкомасштабні суспільні реформи, як правило, розраховані на деяку історичну перспективу, тобто на ширший діапазон часу (одначе зволікання може мати дуже негативні наслідки, часто такі, що їх потім важко компенсувати). Увага філософів до К. зросла у зв'язку з т. зв. лінгвістичним поворотом у філософії та інтенсивним розвитком семіотичних досліджень. Сьогодні загальноприйнятим стало поняття контекстуального визначення терміна (на відміну від класичних способів визначення), впроваджене почасти завдяки операціоналізму. У філософії XX ст. з'явився особливий напрям під назвою "контекстуалізм", який визнає вирішальну роль лінгвістичного, суспільно-історичного та культурного К. у розумінні явищ, текстів, понять, ідей, цінностей.

I n

1. форма, вид, формулювання

2. вид, різновид, тип, форма

3. анкета, форма

4. церемоніал, порядок

- aligned forms узгоджені бланки

- intermediary forms проміжні форми/ бланки тощо

- internationally established forms прийняті міжнародні бланки/ форми/ анкети тощо

- form of activity вид діяльності

- form of government форма правління

- forms of greetings формули привітань

- form of warfare прийоми ведення війни

- respect for form дотримання форми

- respect for form and precedence дотримання форми і старшинства

- to change the form змінити формулювання (резолюції, тексту)

- to retain the text in its present form зберегти формулювання тексту

- in due form згідно з правилами

- in good and due form у належній формі та правильному порядку

- found in good and due form перебувають у належній формі та правильному порядку (про повноваження)

- in the forms set forth below у відповідних нижченаведених формах

II v формувати, складати, утворювати

- to form a committee створити комісію/ комітет

- to form a government сформувати уряд

1. n

1) поріз, різана рана

2) розріз; розтин; різання

3) канал; кювет

4) сильний удар (мечем тощо)

5) відрізаний шматок, вирізка; зріз

6) відріз (тканини)

7) контур, обрис; профіль

8) крій (одягу)

9) стрижка, фасон (тж hair-cut)

10) скорочення, зниження; зменшення (цін тощо)

11) шлях навпростець; найкоротший шлях

12) образа, вихватка, глузування

13) розм. припинення знайомства

14) пропуск (занять тощо)

15) гравюра на дереві

16) кін. монтажний кадр

17) прогін моста

18) зал. відчеп

19) ел. вимикання навантаження

20) жереб

2. adj

1) розрізаний; зрізаний; порізаний

2) покроєний

3) шліфований, гранований

4) знижений, зменшений

5) кастрований

6) розм. напідпитку

v (past і p.p. cut)

1) різати, розрізувати; відрізувати

2) порізати (ся), заподіяти різану рану

3) зрізувати (квіти)

4) стригти; підстригати

5) скорочувати; знижувати; зменшувати (ціни тощо)

6) скорочувати шлях, ходити навпростець

7) вирізувати; висікати, тесати (камінь)

8) кроїти

9) ударити; завдати сильного болю

10) ображати; ранити

11) перетинати, перехрещувати (про шляхи тощо)

12) перегризати, прогризати

13) розм. тікати; дременути

14) припиняти, переставати

15) прорізуватися (про зуби)

16) амер. припиняти подавати політичну підтримку; голосувати проти; викреслювати кандидатуру

17) розм. не помічати, не впізнавати; ігнорувати

18) тех. знімати стружку

19) свердлити, бурити

20) тесати, стісувати

21) ел. вимикати

22) рад. переключати з однієї програми на іншу

23) косити, жати; збирати урожай

24) рубати (ліс)

25) шліфувати, гранувати

26) розм. розводити (спиртні напої)

27) спорт. зрізати (м'яч)

28) каструвати (тварину)

* * *

1) поріз; розріз; різана рана

2) різання; глибина різання

3) cпeц. розріз; пропил; виїмка; канал; кювет; насічка ( напилка)

4) сильний удар (мечем, батогом)

5) відрізаний шматок; вирізка; зріз

6) настриг ( вовни); відріз ( тканини); відрізок

7) обрис, абрис, контур; профіль

8) покрій ( плаття); стрижка, фасон стрижки ( волосся)

9) скорочення, зниження; зменшення

10) скорочення; вирізання частини тексту; купюра

11) шлях навпростець, найкоротший шлях ( часто short cut)

12) образа, випад; глузування, глум; удар

13) припинення знайомства, спілкування

14) пропуск (занять, зборів)

15) частка (заробітку, виграшу)

16) cпeц. грамзапис; сеанс грамзапису

17) гравюра на дереві ( дошка або відбиток)

18) кapт. зняття ( колоди)

19) кiнo монтажний кадр

20) прогін мосту

21) стружка ( верстатна)

22) xiм. погон, фракція

23) захоплювач c-г. ( знаряддя)

24) зaл. відчеплення ( вагона)

25) гipн. вирубка

26) eл. відключення навантаження

27) aвcтpaл., дiaл. відділена частина череди (корів, овець)

28) aвcтpaл., дiaл. тілесне покарання ( у школі)

29) cпopт. удар м'яча на праву сторону поля ( крикет); зрізування м'яча ( теніс)

1) розрізаний; зрізаний; порізаний

2) скроєний

3) шліфований; гранований

4) знижений, зменшений

5) кастрований

6) підпилий

7) cл. розведений; з домішками, нечистий ( часто про наркотики)

1) різати, розрізати; порізати, урізати; нанести різану рану; різатися

2) зрізати, відрізати; нарізати

3) стригти, підстригати

4) (тж. cut down) скорочувати, знижувати; зменшувати; скорочувати шлях, іти навпростець; скорочувати ( текст), урізувати; робити купюру

5) вирізати; кроїти (тж. cut out)

6) ударити; завдати гострого болю

7) засмутити, образити, скривдити; ранити

8) перетинати, перехрещувати

9) перегризати, прогризати

10) тікати (тж. to cut and run); різко змінити напрямок, побігти в інший бік

11) переставати, припиняти

12) aмep. позбавляти політичної підтримки; голосувати проти, викреслити ( чию-небудь) кандидатуру

13) не помічати, ігнорувати

14) кapт. знімати ( колоду)

15) робити антраша ( у танцях)

16) жив. виділятися, виступати занадто різко

17) дiaл. кінчати, закінчувати

18) тex. обробляти різальним інструментом, знімати стружку

19) пoлiгp. обрізати книжковий блок

20) свердлити, бурити

21) бyд. тесати, стісувати

22) eл. відключати, від'єднувати

23) paд. відстроюватися; перемикати з однієї програми на іншу

24) гipн. підрубувати, робити вруб

25) вeт. засікатися

1) косити ( траву); жати ( хліб); збирати ( врожай)

2) давати ( яку-небудь) кількість ( трави) ( при зрізанні); давати настриг ( вовни)

3) валити, рубати ( ліс)

4) прорубувати, прокладати ( дорогу); просуватися, пробиратися; розсікати, розрізати (воду, повітря)

5) шліфувати, гранувати ( камені); висікати ( з каменю); різьбити ( по дереву); вирізати ( з дерева)

6) різатися, прорізуватися ( про зуби)

7) розм розбавляти ( спиртні напої е ліки)

8) cпopт. зрізати ( м'яч)

9) cпeц. каструвати ( тварину)

10) cл. перемогти ( на конкурсі) 11 записувати або записуватися на плівку 12: to cut the record побити рекорд

МОВА - суспільний продукт, що виробляється колективом для забезпечення потреб у комунікації і зберігається в пам'яті членів колективу, а також у текстах, побудованих засобами даної М. У великій різноманітності знакових систем, що називаються М., можна умовно виділити кілька груп, які значною мірою вирізняються поміж собою за багатством знакових одиниць, за способом і складністю структурної організації, за субстанціальним матеріалом, на використання якого для побудови текстів орієнтована дана М. 1) Природні (етнічні) М., найбагатші і найскладніші вербальні знакові системи, що історично склалися і пристосувались для утворення усних звукових текстів - мовлення. Графічна фіксація мовлення у вигляді письмових текстів має передумовою застосування другої знакової системи - тієї чи іншої системи писемності. 2) М., які є невербальними знаковими системами, що лежать в основі текстів різних видів мистецтва - музичних творів, танцю, творів живопису, фотографії, кіно, архітектури тощо. 3) Штучні М. науки і техніки. Знаки цих М., які часто називають символами, так само умовні, як і всі інші знаки, але вони умовні не "за традицією" (як у природних М. і М. мистецтва), а "за домовленістю". 4) Знакові системи, які застосовуються для утворення простих текстів, що регулюють побутову поведінку і трудову діяльність людей (різні системи жестів, сигналів, кольорів, спорадичне використання окремих предметів як текстових знаків для передачі інформації). У граничному випадку знакова система, а отже, і створюваний за її допомогою текст, може складатися лише з одного знаку. 5) М. тварин, яка поки що мало вивчена. Дуже часто М. неправомірно плутають або навіть ототожнюють з текстом, приписуючи їй властивості і функції, які насправді належать тексту А. ле на відміну від мовлення і тексту, М. не дається нам у безпосередньому спостереженні. З цього випливає, що М. не може бути формою вираження думок і почуттів і формою зберігання знань про дійсність. Ці функції належать тексту, який виражає не тільки думки, а й саму М. Щоб стати членом певного колективу, індивід мусить реконструювати М., спираючись на почуті або побачені тексти, запам'ятати її елементарні знакові одиниці і способи утворення складних знакових комплексів (тобто граматичну систему), а потім навчитися використовувати її для досягнення своїх комунікативних цілей. М. є найважливішою складовою частиною комунікативної діяльності, знаряддям впорядкування і організації тієї чи іншої матеріальної субстанції (звук, колір, предметне середовище і т.п.), перетворення її в осмислений текст. Зокрема, природна М. використовує звуки для побудови текстів, але самій М. належать не звуки, а фонеми - абстрактні сутності, які не сприймаються органами чуття і в яких фіксуються лише деякі властивості звуків, суттєві для даної М. Функція знаків природної М. (морфем та слів) полягає в тому, що вони стають еталонами, зразками для утворення матеріальних знаків тексту (озвучених морфем і слів) в процесі його побудови і для їх розпізнавання в процесі сприймання і розуміння. Будь-яка М. є скінченною знаковою системою, але вона може породжувати необмежену кількість текстів необмеженого обсягу, оскільки кожний мовний знак, втілюючись у матеріальну субстанцію, здатний до безмежного тиражування, утворюючи безліч своїх текстових варіантів.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).

1. n

1) варіант (тексту)

2) варіант; переказ, переробка

3) версія; інтерпретація; розповідь

4) тех. видозмінена конструкція, модифікація

5) мед. закрут

2. v

перекладати

* * *

1) варіант тексту ( переклад або оригінал); the French version of Shakespeare Шекспір у французькому перекладі; the orіgіnal version оригінал, оригінальний текст; revіsed version нова редакція, перероблений варіант ( тексту)

2) варіант; перекладання, переробка; sіlent version німий варіант ( фільму); screen version екранізація

3) версія; інтерпретація; розповідь (про що-н.); accordіng to hіs version з його слів; an іdealіzed version of smb.’s lіfe ідеалізована біографія; hіs version agreed wіth ours його версія /його інтерпретація/ збігалася з нашою

4) військ., тех. варіант, модифікація, тип, вид; іmproved version удосконалений варіант; combat /operatіonal/ version бойовий варіант

5) муз. аранжування

6) мед. поворот ( плоду в матці); загин ( органа)

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (лат. interpretatio, від interpreter - роз'яснюю, прекладаю) - 1) В широкому сенсі - зображення, дешифрування, чи моделювання однієї системи (тексту, твору, подій, фактів життя) в іншій -конкретніше визначеній, зрозумілішій чи загально прийнятій. 2) В мистецтві І. - форма передачі, відтворення художнього явища. Таке відтворення є характерним для виконання художнього тексту (літературного, музичного, театрального тощо), коли реалізується співучасть виконавця у створенні можливих варіантів передачі змісту цього тексту. 3) В сучасній логіці та методології науки І. є побудовою систем (чи системи) об'єктів, які складають предметну область значень базових термінів теорії, що досліджується, і задовольняють вимогам істинності її положень. І. здійснюється шляхом ізоморфного відображення елементів вихідної теорії в елементах іншої, змістовно фіксованої системи, яка реалізує аксіоми (чи принципи) теорії, має спільну з нею структуру. Таких систем може бути багато. Окрема реалізація аксіом теорії, що вибрана з множини її І., зветься моделлю. І. - це процедура, зворотна формалізації. І. називається семантичною, якщо вона здійснюється в межах формалізованих виразів теорії і полягає в знаходженні таких їх значень, за яких вони перетворюються на істинні твердження. І. є емпіричною, коли вона відбувається шляхом переведення теоретичних висловлювань у фактологічні, що потребує операціоналізації понять та їх співставлення з результатами вимірювань емпіричних об'єктів теорії. І. посилює пізнавальну цінність теоретичних систем та, зводячи абстрактні терміни до конкретних, відкриває шлях до перевірки положень досліджуваної теорії.